Культ має бути прагненням, що стало формою, зробити дещо, по-земному незбагненне, у деякій мірі доступним для сприйняття земними органами чуття.
Це має бути прагненням, що стало формою, але, на жаль, це ще не так, бо інакше багато чого мусило б мати зовсім інші форми, якби вони походили з самого цього прагнення. Правильний шлях до цього обумовлює походження зовнішніх форм, що пробивається прямо з глибини душі. Але все, що ми бачимо сьогодні, є лише розсудковою побудовою, в яку тільки потім треба втискувати відчуття. Отже, при цьому вибирається зворотний шлях, який, звичайно, можна так само назвати хибним або фальшивим шляхом, який ніколи не зможе бути справді внутрішньо живим.
Через це незграбного або нав’язливого виду набуває багато того, що в іншій формі було б набагато ближчим до істинного воління, з чим тільки й може бути пов’язана переконлива дія.
Багато що, засноване на добрих намірах, повинно відштовхувати, замість того щоб переконувати, оскільки для нього ще не було знайдено правильної форми, якої розсудок ніколи не зможе надати незбагненному по-земному!
Так є і в церквах. При цьому занадто ясно проступає розсудкова побудова, націлена на земний вплив, і багато доброго не справляє враження, бо виглядає ненатурально.
З іншого боку, ненатурально може виглядати лише те, що не відповідає законам Творіння. Одначе саме таких речей дуже багато в сьогоднішніх культах, у яких все, що протистоїть природним законам Творіння, просто огортається таємничою темрявою.
Але саме тим, що стосовно таких речей люди несвідомо ніколи не говорять про таємниче світло, а завжди лише про темряву, вони влучають у саму точку, бо Світло не знає завуальованості, отже і ніякої містики, яка і не може мати місця у Творінні, що виникло з досконалої Волі Бога та діє автоматично згідно з непохитним ритмом. Нема нічого яснішого у своєму прядінні, ніж саме Творіння, яке є Діянням Бога!
У цьому криється таємниця успіху та довговічності або краху. Там, де будують на засадах цих живих законів Творіння, вони допомагають, приносять успіх та довговічність. Але там, де цих законів не дотримуються, чи то через незнання, чи через свавілля, там через коротший або триваліший час повинен неминуче настати крах, бо це не може протриматися довго, адже не стоїть на міцному, непорушному підґрунті.
Тому і серед зробленого людьми так багато скороминущого, що зовсім не є обов’язковим. До цього належать і культи різноманітних видів, які доводиться знову і знову змінювати, щоб вони самі в собі зовсім не розвалились.
У своєму Слові Син Божий у найпростіший та найясніший спосіб дав земним людям правильний шлях, яким їм слід вести своє земне життя згідно з прядінням цього Творіння, аби закони Бога, що проявляються в прядінні Творіння, допомагали їм, підтримували та підносили до Світлих Височин, щоб зберегти мир і радість на землі.
Але церкви, на жаль, не дотримувались шляху до порятунку та піднесення людей, який цілком докладно роз’яснив та дав сам Син Божий, а додали до Його вчення ще дещо із власних думок і цим, звичайно, спричинили плутанину, яка мала потягти за собою розколи, бо це не відповідало законам Творіння і тому, як би дивно це не звучало, суперечило також ясному вченню Сина Божого, хоча ці люди і називають себе християнами в Його честь.
Так є, наприклад, з культом Марії серед християн-папістів. Хіба Ісус, Який навчав людей усьому, навчав, як їм слід думати та діяти, навіть як їм слід говорити та молитися, аби вчиняти правильно, згідно з Божою Волею, коли-небудь сказав хоча б одне слово про щось подібне? Ні, цього не було! І це є доказом того, що Він цього і не хотів, що цього не мало бути!
Є навіть Його вислови, які доводять прямо протилежне тому, що обумовлює культ Марії.
Християни ж у чесному способі життя бажають наслідувати лише Христа, бо інакше вони просто не були б християнами.
Якщо ж тепер люди додали ще більше і папські церкви вчиняють інакше, ніж учив Христос, то це доводить, що ця церква у пихатості ставить себе вище Сина Божого, бо вона намагається виправити Його слова, впроваджуючи практику, якої Син Божий не хотів, бо інакше неодмінно вчив би і цьому, судячи з усього того, що Він дав людям.
Безперечно, є Цариця Небесна, яку згідно з земними поняттями можна було б назвати і Праматір’ю та яка, однак, має найчистішу незайманість. Але Вона одвіку перебуває в Найвищих Височинах і ніколи не мала земного втілення!
І це Її променистий образ, але не Її саму в реальності можуть «побачити» або «відчути» де-не-де глибоко зворушені люди. Через Неї часто приходила також прискорена допомога, яку називають чудом.
Однак реальне, особисте споглядання цієї Працариці ніколи не буде можливим навіть для найбільш зрілого людського духа, бо згідно з непорушними законами Творіння кожний рід здатен споглядати завжди лише подібний йому рід. Так, земним оком можна споглядати лише земне, ефірноматеріальним – лише ефірноматеріальне, духовним – лише духовне і так далі.
І оскільки людський дух може споглядати лише те духовне, з якого сам походить, то він і не здатен споглядати в реальності Працарицю, яка є набагато вищого роду, а здатен, якщо він обдарований для цього милістю, споглядати лише Її духовний променистий образ, який, однак, постане перед ним як живий і вже у випромінюванні може бути таким сильним, що спричинить дива там, де знайде підготовлений для цього ґрунт, який дає непохитна віра або глибоке зворушення в стражданні чи в радості.
Це перебуває в діяльності Творіння, яка виходить з досконалої Волі Божої та підтримується Нею. У цій діяльності полягає також уся допомога людям від самого початку та на віки вічні, якщо вони самі не відвернуться від цього у своєму всезнайстві.
У Творінні діє Бог, бо воно є Його досконале Діяння.
І саме через цю досконалість земному народженню Сина Божого мусило передувати також земне зачаття. Той, хто стверджує протилежне, має сумнів в досконалості діянь Бога, а разом з цим і в досконалості самого Бога, з Волі Якого постало Творіння.
Непорочне зачаття – це зачаття в найчистішій любові, що протистоїть зачаттю в грішній похоті! Але немає земного народження без зачаття.
Якби земне зачаття, тобто земне запліднення як таке, не могло бути непорочним, тоді б на кожне материнство треба було б дивитись як на спаплюження!
Через Творіння Бог також і говорить, ясно показує Свою Волю.
Пізнати цю Волю є обов’язком людини. І Син Божий у своєму Святому Слові вказав правильний шлях до цього, бо люди не дбали про це і тому все більше заплутувались у самодійних законах Творіння.
Це непорушне прядіння Творіння при незнанні та хибному використанні з часом повинно було знищити людей, тоді як воно високо підносить людство, якщо воно правильно живе згідно з Волею Божою.
Нагорода та покарання для людини перебувають у прядінні Творіння, що безперервно та незмінно керується Волею самого Бога. В ньому полягає також відкидання або спасіння! Воно невблаганне та справедливе, завжди об’єктивне, без свавілля.
У цьому полягає невимовна Велич Бога, Його Любов та Справедливість. Тобто в Його Діянні, яке Він дав людині поряд з багатьма іншими істотами як домівку та вітчизну.
Тепер настав час, коли люди повинні прийти до знання про це, аби з повним переконанням досягти пізнання про діяльність Бога, яка виражається в Його Діянні!
Тоді кожна земна людина буде цілком непохитно стояти тут, на землі, з найрадіснішим волінням до творення, підвівши свій повний вдячності погляд до Бога, бо пізнання навіки зв’яже її з Ним завдяки знанню!
Для того, щоб передати людям таке знання, що дасть їм наочну та зрозумілу переконаність у діяльності Бога в Його Справедливості та Любові, я й написав твір «У Світлі Істини», який не залишає прогалин, містить відповідь на будь-яке запитання та несе людям ясність про те, наскільки дивовижні шляхи в Творінні, яке підтримують багато служителів Його Волі.
Але Святим є лише Бог!