МОВЧАННЯ

Якщо у тебе виникла думка, то утримай її, не висловлюй зразу ж, а поживляй її, бо через стриманість у мовчанні вона ущільнюється та набирає силу, як пара при зустрічному тиску.

Тиск та ущільнення породжують властивість магнетичної дії згідно з законом, що все більш сильне притягує слабке. Таким чином звідусіль притягуються та утримуються подібні мислеформи, які все більше зміцнюють силу власної, первісної думки та проте діють так, що завдяки приєднанню чужих форм породжена спочатку форма шліфується, змінюється та набуває різного вигляду, поки не досягне зрілості. Ти справді відчуваєш все це в собі, але завжди думаєш, що це лише твоє власне воління. Однак в жодній справі ти не проявляєш виключно своє власне воління, при цьому завжди є також чуже!

Про що говорить тобі цей процес?

Що лише у з’єднанні багатьох деталей може бути створено дещо досконале! Створено? Чи це правильно? Ні, лише сформовано! Бо не можна створити нічого справді нового, мова завжди йде лише про нове формування, оскільки всі деталі вже існують у великому Творінні. Треба тільки поставити ці деталі на службу шляху удосконалення, що досягається з’єднанням.

З’єднання! Не ковзай легко по поверхні цього, а намагайся заглибитись у те поняття, що зрілість та досконалість досягаються через з’єднання. Цей принцип спочиває у всьому Творінні як скарб, який треба підняти на поверхню! Він тісно пов’язаний із законом, що лише в даванні можна також і отримати! І що ж є передумовою правильного осягнення цих принципів? Тобто їх переживання? Любов! І тому любов – це також найвища сила, необмежена могутність у таємницях великого Буття!

Як при одній-єдиній думці з’єднання утворює, шліфує та формує, так є і з самою людиною та усім Творінням, яке у нескінченному з’єднанні наявних окремих форм через силу воління зазнає перетворень, і таким чином постає шлях до досконалості.

Окрема людина не може надати тобі досконалості, однак усе людство в різноманітті індивідуальностей може! Кожна окрема людина має щось таке, що безумовно належить до цілого. І тому виходить, що той, хто далеко просунувся вперед, хто більше не знає ніяких земних жадань, любить усе людство, а не одну окрему людину, бо тільки усе людство може спонукати звільнені в очищенні струни його зрілої душі забриніти акордом небесної гармонії. Він несе гармонію в собі, адже вібрують усі струни!

Повернімось до думки, яка притягувала до себе чужі форми і через це ставала все сильнішою та сильнішою. Врешті-решт згуртованими силовими хвилями вона виходить за межі тебе, пробивається через ауру твоєї власної особистості та справляє вплив на більш широке оточення.

Людство називає це магнетизмом особистості. Непосвячені говорять: «Ти щось випромінюєш!» Згідно з твоєю самобутністю – неприємне або приємне. Те, що притягує або відштовхує. Це відчувається!

Але ти нічого не випромінюєш! Процес, який викликає у інших таке почуття, має своє походження в тому, що ти магнетично притягуєш до себе все духовно подібне. І це притягання відчувається твоїми ближніми. Але й у цьому полягає взаємодія. Через зв’язок інший ясно відчуває тоді твою силу, і завдяки цьому в ньому пробуджується «симпатія».

Завжди пам’ятай: все духовне, висловлюючись згідно з нашими поняттями, магнетичне, і тобі також відомо, що сильніше завжди переборює слабке в притяганні, у вбиранні. Внаслідок цього «у бідного (слабкого) відніметься й те невеличке, що він має». Він стане залежним.

У цьому нема несправедливості, навпаки, це відбувається згідно з Божественними законами. Людині треба лише зібратися з силами, правильно хотіти і вона буде захищеною від цього.

Тепер ти, мабуть, запитаєш: а що, коли всі захочуть стати сильними? Коли ні в кого не можна буде забрати що-небудь? Тоді, любий друже, буде відбуватися добровільний обмін, в основі якого лежить закон, що лише в даванні можна також і отримати. Тому застій не станеться, проте буде стерте все неповноцінне.

Так і виходить, що через інертність багато хто стає духовно залежним, і врешті-решт вони інколи майже втрачають здатність розвивати власні думки.

Треба відзначити, що притягується лише подібне. Звідси й прислів’я: «Свій свояка вгадає здалека». Так, п’яниці завжди відшукають одне одного, курці «симпатизують» подібним до себе, так само як і балакуни, гравці тощо, але й шляхетні люди зійдуться заради високої мети.

Одначе це йде далі: духовне прагнення врешті-решт проявляється і фізично, тому що все духовне проникає в грубоматеріальне, внаслідок чого нам треба звернути увагу на закон зворотної дії, бо думка завжди підтримує зв’язок зі своїм джерелом і через цей зв’язок спричиняє зворотне випромінювання.

Тут я завжди говорю лише про справжні думки, які несуть в собі живу силу душевного відчуття. А не про марнування сил ввіреної тобі у якості інструмента мозкової субстанції, яка формує тільки швидкоплинні думки, що в дикому безладі проявляються лише як облудне марево і, на щастя, дуже швидко розсіюються. Такі думки коштують тобі лише часу та сил, і таким чином ти марнуєш увірене тобі майно.

Коли ти, наприклад, серйозно занурився у роздуми про що-небудь, то силою мовчання ця думка в тобі набуває сильного магнетизму, притягує усе подібне до себе і цим запліднюється. Вона визріває та виходить за межі буденного, завдяки цьому проникає навіть в інші сфери та отримує звідти приплив більш високих думок… натхнення! Тому при натхненні основна думка повинна виходити від тебе самого; на відміну від медіумічного сприймання вона повинна утворювати міст до потойбіччя, до духовного світу, аби свідомо черпати там з джерела.

Тому натхнення не має взагалі нічого спільного з медіумічним сприйманням.

Отже, думка дозріває в тобі. Ти розпочинаєш її здійснення та доводиш до виконання ущільнене твоєю силою те, що в незліченних деталях уже ширяло раніше у Всесвіті як мислеформи.

Таким способом, через з’єднання та ущільнення того, що вже давно існує духовно, ти створюєш нову форму! Отже, в сукупному Творінні завжди змінюються лише форми, бо все інше – вічне та непорушне.

Остерігайся плутаних думок, усякої поверховості у мисленні. Недбалість гірко помстить за себе, бо швидко принизить тебе до місця скупчення чужих впливів, внаслідок чого ти дуже легко станеш буркотливим, мінливим та несправедливим до свого близького оточення.

Якщо в тебе є справжня думка і ти дотримуєшся її, то врешті-решт накопичена сила повинна також підштовхувати до її здійснення, бо становлення всього розігрується виключно духовно, адже усяка сила лише духовна! Те, що потім стає видимим для тебе, – це завжди лише остаточні прояви попереднього духовно-магнетичного процесу, який відбувається безперервно та рівномірно, згідно з установленим порядком.

Спостерігай, і якщо ти думаєш та відчуваєш, то невдовзі ти матимеш доказ того, що все істинне життя насправді може бути тільки духовним, і в ньому одному полягає джерело, а також і розвиток. Ти повинен прийти до переконання, що все, що ти бачиш тілесними очима, фактично є лише проявами вічно рушійного духа.

Адже кожний вчинок, навіть найменший рух людини, завжди спершу бажався духовно. При цьому тіла грають роль лише духовно оживлених інструментів, які самі ущільнились тільки через силу духа. Так само і дерева, каміння та вся земля. Все оживлюється, пронизується, приводиться в рух Творчим Духом.

А оскільки вся матерія, тобто все видиме земним зором, є лише проявом духовного життя, то тобі не важко буде зрозуміти, що й земні обставини складаються згідно з духовним життям, яке безпосередньо оточує нас. Ясно, що звідси логічно витікає: завдяки мудрому устрою Творіння людині дана сила самій формувати свої обставини за допомогою сили самого Творця. Благо їй, якщо вона використовує її лише для доброго! Але горе, якщо спокуситься застосувати її для поганого!

Дух же людини оточений та затьмарений земними жаданнями, які, наче шлак, прилипають до нього, обтяжують та тягнуть донизу. А її думки – це акти волі, в яких перебуває сила духа. Людина вирішує, думати їй по-доброму чи по-злому, і разом з цим може спрямовувати Божественну Силу до доброго чи злого! В цьому полягає відповідальність, яку несе людина, бо нагороди або покарання за це їй не уникнути, оскільки всі наслідки думок повертаються до вихідного пункту через прийдешню взаємодію, яка ніколи не дає осічки і тому абсолютно непорушна, тобто невблаганна. А разом з цим і непідкупна, строга, справедлива! Хіба не те ж саме говорять і про Бога?

Якщо сьогодні багато супротивників віри більше нічого не хочуть знати про Божество, то все це не може нічого змінити у фактах, що я навів. Цим людям треба лише випустити словечко «Бог», серйозно заглибитись у науку, і вони знайдуть там точно те саме, лише виражене іншими словами. Чи не смішно тоді ще сперечатися про це?

Жодна людина не обмине закони природи, ніхто не здатен плисти проти їх течії. Бог – це Сила, яка надає руху законам природи, Сила, яку ще ніхто не осягнув, ніхто не бачив, але дію якої щодня, щогодини та навіть у долях кожної секунди кожен повинен бачити, відчувати та спостерігати – якщо він тільки хоче бачити – в собі, в кожній тварині, кожному дереві, кожній квітці, кожній жилці листка, який пробивається з бруньки, аби вийти на світло.

Чи це не сліпота – так уперто опиратись, у той час коли усякий, у тому числі й самі заскнілі суперечники, підтверджує та визнає існування цієї Сили? Що ж їм заважає назвати цю визнану Силу Богом? Хлопчача упертість? Чи певний сором, що вони мають визнати, що весь час вперто намагалися заперечити те, існування чого з давніх-давен було їм вочевидь?

Імовірно, ані те, ані інше. Причина полягає в тому, що з багатьох сторін людству підносяться спотворені уявлення про велике Божество, з якими при серйозному дослідженні воно не в змозі погодитись. Адже всеосяжна та всепроникна Сила Божества применшується та принижується при спробах утиснути Його в якийсь образ!

При глибокому роздумуванні жоден образ не можна узгодити з цим! Саме тому, що кожна людина несе в собі думку про Бога, вона в передчутті чинить опір зведенню нанівець великої, незбагненної Сили, яка породила та веде її.

Догма несе відповідальність за велику частину тих, хто в своєму протистоянні намагається переступити усі межі, дуже часто всупереч упевненості, що живе в глибині його душі.

Але вже недалеко той час, коли настане духовне пробудження! Коли слова Спасителя правильно розтлумачать, Його велике діло Спасіння правильно осягнуть, бо Христос приніс спасіння від тьми, вказавши шлях до Істини, показавши шлях до Світлої Височини як людина! А кров’ю на хресті Він приклав печатку Свого переконання!

Істина ніколи не була іншою, ніж була вже тоді і є сьогодні, та ще буде через десятки тисяч років, бо вона вічна!

Тому вчіться пізнавати закони, що містяться у великій Книзі всього Творіння. Підкорятися їм означає любити Бога! Бо завдяки цьому ти не вносиш розлад у гармонію, а сприяєш тому, щоб бурхливий акорд пролунав на повну силу.

Чи ти кажеш: «Я добровільно підкоряюся чинним законам природи, бо це мені на благо», або: «Я підкоряюся Волі Бога, яка відкривається мені у законах природи», або: «незбагненній Силі, яка надає руху законам природи»… чи є в цьому різниця по суті? Сила є, і ти визнаєш її, просто мусиш її визнати, бо тобі не залишиться взагалі нічого іншого, як тільки ти трохи поміркуєш… а таким чином ти визнаєш свого Бога, Творця!

І ця Сила діє в тобі також при мисленні! Тому не використовуй її для поганого, а думай про добре! Ніколи не забувай: породжуючи думку, ти застосовуєш Божественну Силу, за допомогою якої ти можеш досягти найчистішого та найвищого!

Намагайся при цьому ніколи не випускати з уваги, що всі наслідки твого мислення постійно повертаються до тебе згідно з силою, обсягом та поширенням діяння думок, як у доброму, так і в злому.

А оскільки думка духовна, то й наслідки повертаються до тебе духовно. Тому вони наздоженуть тебе, все одно, чи тут на землі, чи потім у духовному після твого скону. Вони ж і не прив’язані до матерії, бо духовні. З цього випливає, що розпад тіла не скасовує спокутування! Відплата у зворотній дії прийде обов’язково, раніше або пізніше, тут або там, але неодмінно.

Духовний зв’язок з усіма твоїми діяннями залишається міцним, адже й земні, матеріальні діяння мають духовне джерело через думку, що їх породила, та зберігаються, навіть коли пройде все земне. Тому правильно говориться: «Діяння твої чекають на тебе, доки спокутування у зворотній дії ще не наздогнало тебе».

Якщо при зворотній дії ти ще тут або знову тут на землі, то сила наслідків із духовного згідно з їх природою проявляється як у доброму, так і у злому через обставини, твоє оточення або безпосередньо на тобі, на твоєму тілі.

Тут треба іще раз особливо зазначити таке: істинне, справжнє життя розігрується духовно! І не знає ані часу, ані простору, а тому й ніякого розділення. Воно стоїть понад земними поняттями. З цієї причини наслідки наздоженуть тебе, де б ти не був у той момент, коли згідно з вічним законом діяння повертається до вихідного пункту. При цьому нічого не втрачається, прийде обов’язково.

Це розв’язує також питання, що так часто ставиться: як це виходить, що явно хорошим людям іноді доводиться так тяжко страждати у земному житті, так що це розглядається як несправедливість? Це спокутування, яке повинно наздогнати їх!

Тепер ти знаєш відповідь на це питання, бо твоє конкретне тіло не грає при цьому ніякої ролі. Адже твоє тіло – це не ти сам, не все твоє «я», а лише інструмент, який ти собі вибрав чи мусив прийняти згідно з ширяючими законами духовного життя, які ти можеш називати також космічними законами, якщо так вони здаються тобі зрозумілішими. Конкретне земне життя – лише короткий відрізок твого справжнього буття.

Приголомшлива думка, якби при цьому не було порятунку, якби не було сили, яка, захищаючи, протидіє цьому. При пробудженні до духовного багато хто мав би тоді зневіритись та захотіти краще спати ще по-старому. Адже він не знає, що його чекає, що ще наздожене його у своїй зворотній дії з минулого! Або, як кажуть люди, «що він має виправити».

Однак не турбуйся! У мудрому устрої великого Творіння разом з пробудженням тобі вказується і шлях, завдяки тій силі доброго воління, на яку я вже звертав особливу увагу, яка пом’якшує або зовсім усуває небезпеки карми, що розв’язується.

І це теж уклав у твої руки Отецький Дух. Сила доброго воління створює навколо тебе сферу, яка здатна розсіяти зло, що насувається, або хоча б значною мірою ослабити, так само як і атмосфера захищає земну кулю.

А сила доброго воління, цей сильний захист, розвивається та підтримується завдяки силі мовчання.

Тому я ще раз наполегливо закликаю вас, хто шукає:

«Зберігайте вогнище своїх думок чистим, а тоді в першу чергу звертайтеся до великої сили мовчання, якщо хочете піднятися вгору».

Отець вже вклав у вас силу для всього! Вам треба лише скористатися нею!